Проект "Галерея кімнатних рослин"

Навчально-дослідницький екологічний проект озеленення шкільного приміщення

«Галерея кімнатних рослин»

Керівники проекту:

Ващук О.В.

Учасники проекту: учні  8 – 9 класів (учасники гуртка «Юний еколог»)                                     ЗОШ № 19 м. Житомир

(І місце на міському етапі конкурсу «Барви Полісся», участь в обласному конкурсі)

Житомир 2011

Мета проекту: 

• Ознайомлення з загальними відомостями про догляд за кімнатними рослинами, основними групами кімнатних рослин;
• озеленення та благоустрій шкільного приміщення;
• створення колекції кімнатних рослин, збагачення їх видового складу;
• приведення куточків живої природи школи до вимог Положення про куточок живої природи загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 09.08.2002 № 456;
• формування ставлення учнів до живої природи, системи екологічних цінностей учнів, природозберігаючої поведінки, естетичних цінностей.

Завдання  проекту: 

• ознайомлення з нормативними документами та науковою і художньою літературою, що забезпечують знання, вміння та навички вирощування кімнатних рослин;
• ознайомитися з видовим складом кімнатних рослин, способами їх розмноження;
• формувати навики догляду кімнатних рослин4
• сформувати вміння створювати композиції кімнатних рослин.

Очікувані результати: 

Сприяти формуванню стійкого інтересу в учнів до вивчення біології та екології, усвідомленню практичного значення біологічних знань у повсякденному житті, допомогти учням зробити свідомий вибір майбутньої професії. Розширити знання учнів про видову різноманітність кімнатних рослин та їх здоров’язберігаюче та культурно-естетичне значення.

Механізм реалізації проекту:

• Спланувати роботу над проектом, підібрати необхідну літературу;
• Вивчити нові види кімнатних рослин, вимоги кімнатних рослин до умов вирощування;
• Розробити проект озеленення класних кімнат, кабінетів та інших приміщень школи;
• За допомогою учнів зібрати кімнатні рослини для розмноження і послідуючого вирощування;
• Отримати знання про садові землі для кімнатних рослин;
• Навчитися розмножувати кімнатні рослини;
• Доглядати за кімнатними рослинами;
• Сформувати навики розміщення рослин в приміщеннях, створювання художніх  композицій.

Тип  проекту: 

• Колективний, міжпредметний, довготривалий;
• За характером проектної діяльності: ознайомлювальний, інформаційний, практичний.

Базові навчальні дисципліни: 

• Біологія;
• Екологія;
• Географія;
• Трудове навчання.

Форми звіту про роботу над проектом: 

• Оформити письмовий звіт про роботу над проектом;
• Створити презентацію проекту;
• Розробити інструкції для поширення проекту в інших навчальних закладах.

Декілька причин, що обумовлюють висаджування рослин в приміщеннях

(мотивація навчально-виховної діяльності):

• Покращують клімат в кімнаті.
• Відфільтровують частинки пилу в повітрі.
• Охолоджують влітку повітря за рахунок випаровування.
• Підвищують вологість повітря.
• Знижують вміст вуглекислого газу в повітрі.
• Вбирають з повітря шкідливі хімічні речовини (формальдегід, тютюновий дим).
• Кімнатні рослини є індикаторами мікроклімату в житлових приміщення.
• Деякі рослини мають заспокійливу дію, інші  - навпаки – збуджуючу.
• Сприяють зняттю стресів та покращенню самопочуття.
• Створюють неповторну атмосферу у приміщенні.
• Роблять приміщення більш жилим та затишним.
• Радують гостей.

Нормативні документи та необхідна література для роботи над проектом

1. Положення про куточок живої природи загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 09.08.2002 № 456
2. Комнатные растения: справочник /Б. Н. Головкин, В. Н. Чеканова, Г. И. Шахова и др.; под ред. д-ра биол. Наук Б. Н. Головкина. – М.: Лесн. пром-сть, 1989. – 431 с.: ил. ISBN 5- 7120 – 0178 -0
3. Косяк А. С. и др. Художественное оформление школы. – К.: Рад. школа, 1971. – 112 с.: іл.
4. Николаенко Н. П. Справочник цветовода. – М.: Колос, 1971. - 352 с.: ил.
5. Прахов М. М. Квітникарство в школі. – К.: Рад. школа, 1971. – 175 с.: іл.
6. Сааков С. Г. Оранжерейные и комнатные растения. – Л.: Наука, 1983. – 620 с.: ил.
7. Сидоряк Л. Ф. Квіти в оформленні школи. – К.: Рад. школа, 1971. – 68 с.
8. Юхимчук Д. Ф.  Комнатное цветоводство. – К.: Урожай, 1977. – 152 с.: ил.

План реалізації проекту

І та ІІ етапи

Восени та взимку минулого року викладачами та учнями, які є членами гуртка «Юний еколог», було проведено інвентаризацію кімнатних рослин школи, вивчено їх видова різноманітність, зібрано нормативні документи та наукову літературу по озелененню школи. Учнями ретельно вивчалися умови вирощування кімнатних рослин та догляд за ними.

ІІІ етап

Напротязі весняних місяців членами гуртка «Юний еколог» було підготовлено ґрунт, горшки для висадки рослин, зібрано рослинний  матеріал для висадки. Посадку рослин розпочали перед початком росту (з березня місяця) і закінчили в першій декаді травня.

ІV етап

Влітку члени гуртка «Юний еколог» доглядали за рослинами. Догляд полягав у поливі, контролі освітлення, огляді рослин з метою виявлення захворювань. Тримали рослини на свіжому повітрі, деякі висаджували у відкритий ґрунт.

Загальні відомості про догляд за кімнатними квітами

Доглядаючи за кімнатними рослинами, треба па­м'ятати, що в них протягом року період росту чергу­ється з періодом спокою. Виходячи з цього, і треба застосовувати різні прийоми догляду за рослинами. На­приклад, влітку, в період росту, рослинам дають біль­ше води і для посилення росту підживлюють добрива­ми. Взимку, в період спокою, їх поливають рідше і не підживлюють.

Велике значення для рослин має температура у приміщенні. Багато їх погано витримує високу темпе­ратуру взимку. Не можна ставити рослини біля радіа­торів центрального опалення. Повітря в кімнаті повинно бути свіжим, чистим і не дуже сухим. Тому кімнату треба частіше провітрювати, причому рослини повинні стояти так, щоб холодне повітря з кватирки не потрапляло на них.

Щоб повітря не було надто сухим, що, до речі, не дуже корисно і для людського організму, рослини треба щоденно або не рідше ніж 2—3 рази на тиждень обприскувати з пульверизатора водою кімнатної тем­ператури. Таке обприскування зволожує повітря, зми­ває пил з листя, запобігає появі шкідників.

Можна поставити між рослинами тарілки з водою. Вода, випаровуючись, зволожуватиме повітря.

Не можна обприскувати і поливати рослини водою з водопроводу  або щойно  принесеною з колодязя чи річки. Така вода повинна постояти кілька годин у відкритій посудині в кімнаті, щоб температура її зрів­нялась з кімнатною та щоб з неї вийшов хлор (коли воду взято з водопроводу).

Поливання кімнатних рослин — одна з найскладні­ших операцій. Не так легко буває визначити, скільки саме треба дати води тій чи іншій рослині. Це насам­перед залежить від стану рослини. Так, у період росту, як уже зазначалося, води треба давати більше, ніж у період спокою.

Слід пам'ятати, що рослини більше терплять від надмірної кількості вологи, ніж від нестачі її. Росли­ні потрібна не тільки вода, а й розчинені в ній поживні речовини, а також повітря. Якщо ж у ґрунті вода в надмірній кількості, то порушується повітряний ре­жим і режим живлення рослини. Ґрунт повинен бути завжди пухким, щоб вода під час поливання проходила наскрізь.

Нестача вологи менш шкідлива для рослин, до того ж при цьому рослина швидше відходить. Навпаки, росли­на, залита водою, спочатку зовсім не виявляє свого хворобливого стану, коли ж це стане помітним, то зде­більшого  коріння у неї вже значною  мірою згниє.

Під час поливання носик поливальниці треба пок­ласти на край горщика і лити воду повільно. При та­кому поливанні рослин вода пройде крізь всю товщу землі і вийде на піддонник. З піддонника її треба зли­ти; тільки деякі болотяні рослини (циперус) потребу­ють води на піддоннику.

Велике значення для рослин має земля, в якій вона росте, бо саме із землі рослина дістає потрібні для її розвитку мінеральні речовини.

Різні рослини потребують землю різного складу. То­му треба дуже уважно поставитися до вибору землі, в яку пересаджуватимуть рослину. В умовах міста це питання практично розв'язується просто, бо потрібну землю можна придбати в найближчому квітковому господарстві. Треба тільки сказати садівникові, для якої саме рослини вона потрібна. У тих випадках, коли самі готують земляну суміш, потрібна дернова, листяна, перегнійна і торфова земля, а також зернистий пісок. Дернова земля утворюється від пере­гнивання протягом 1—2 років дернин, нарізаних на

старих пасовищах і складених у купи. Це найкраща земля, яка використовується в чистому вигляді або в суміші для більшості рослин. Листяна земля утворю­ється від перегнилого за 1—2 роки складеного восени в купи листя. Перегнійна земля — це перепрілий за 2—3 роки старий парниковий гній. Торфова земля утворюється після 2—3 років перегнивання купи торфу.

Опис кімнатних рослин

Родина: Амарилісові. Вид: Клівія кіноварна (Clivia miniata) Рід названий на честь Шарлоти Клівії герцогині Нортумберлендської. Відомо 3 види, поширені в Африці.

Безстеблова трав’яниста багаторічна рослина з зібраними в прикореневу розетку темно-зеленими поясовидними, до верху звуженими листками з незамкненими піхвами, до 60 см довжиною, 4 – 6 см шириною. Квіти зібрані по декілька в суцвіття – зонтик на довгому міцному безлистому квітконосі, оранжево-червоні. Оцвітина широковоронковидна, роздільна, 5 -6 см довжиною. Плід – ягода.  Квітує в грудні – квітні. Батьківщина: Африка ; росте в вологих субтропічних лісах; в природі дуже рідко зустрічається. Рослину утримують взимку при температурі 10 – 12⁰ С. Тіневитривала. З кінця грудня переходить в період спокою і потребує обмеженого поливу, в інший час полив значний. Ґрунтова суміш - № 1. Розмножується при пересадці відокремленням дочірніх рослин. Добре росте на вікнах з західної сторони приміщення; можна використовувати в групових посадках в зимових садах.

Родина: Бегонієві

Вид: Бегонія постійно цвітуча (Begonia semperflorens)

Рід названий на честь губернатора Гаїті М. Бегона. Відомо більше 900 видів, що ростуть в тропічних і субтропічних районах Америки, Південно - східної Азії, Африки, на о. Мадагаскар і Сокотра; ростуть в вологих затемнених місцях, на старих деревах і коренях.

Begonia semperflorens  - кущеподібна компактна рослина до 30 см висотою. Стебла соковиті, крихкі, густорозгалуджені, голі. Листки округлі, з слабко хвилястим трохи опушеним краєм, від світло - до темно-зелених і навіть бордових. Квіти махрові білі, рожеві, червоні по 2-4 на коротких квітконіжках. Цвіте рясно і тривалий час. Батьківщина – вологі субтропіки Бразилії. Відомо багато садових форм.

Родина: Агавові 

Вид: Драцена окантована(Dracena)

Назва роду походить з грецької drakaina – самка дракона: з яскраво-червоного забарвлення одного з видів драцен – драконового дерева (Dracena draco L.) з Канарських островів. Відомо близько 150 видів, поширені в тропіках Старого Світу.

.

Напівкустарник з прямостоячими, тонкими, тростиновидними стеблами, покритими трикутно-ланцетними лусочками. Листки в псевдомутовках по 3 – 5, продовгувато-еліпсовидні, на верхівці тонко загострені, по краю іноді трохи хвилясті, зверзу зелені, з чисельними білими чи кремовими плямами. Квіти зеленувато-жовті, запашні, в верхівкових чи пазушних мало квіткових китицеподібних суцвіттях. В окультуреній формі цвіте дуже рідко. Батьківщина – Конго. Окультурено з 1892 року.

Це невибаглива дерев’яниста рослина, яку іноді помилково називають пальмою. Зимою їх утримують у сухому приміщенні, тому що від надлишкової вологи коріння легко загниває і рослина гине.

Весною рослини пересаджують. Молоді рослини пересаджують щороку, а старі, які вже посаджені в діжки – через 2 – 4 роки. Пересаджуючи, потрібно уважно стежити за тим, щоб не пошкодити здорових корінців, хворі потрібно обрізати. Влітку рослини потребують помірної вологи і підживлення. Розмножуються кореневими паростками, які відокремлюють при пересаджуванні, або стебловими живцями. Для розмноження стебловими живцями насамперед зрізують верхівку і садять її як живець, що швидко вкорінюється. Ще не зовсім здерев’янілу частину стебла розрізають на куски завдовжки 6 – 10см і садять в пухку листяну землю в теплий парник. Через нерівномірність температури в кімнатних умовах живці драцени приживаються погано.

Родина: Губоцвіті 

Вид: Колеус блюм (Coleys blumei)

Назва роду походить від грецького koleos – футляр: тичиноподібні нитки зростаються, утворюючи трубку, що приховує стовпчик. Відомо близько 150 видів, поширених у тропіках.

Трав’яниста багаторічна рослина до 50 – 80 см. Стебло прямостояче, галузиться, чотиригранне, соковите, дрібно опушене. Листки супротивні, овальні чи широко яйцевидні з надсіченими чи серцевидними основами, по краю часто хвилясті, рідше - неглибоко надсічені, дрібно-бархатисто опушені з рідкими більш довгими волосками, виділяють однорідно чи яскраво зафарбовані в зелені, червоні, темно-пурпурні, фіолетово-бурі і інші кольори. Квіти чисельні, зібрані в складну китицю чи складний колос. Чашечка двогуба, нижня губа з двома зубцями. Віночок до 1,5 см довжиною, двогубий, верхня губа на багато більша нижньої, синя, нижня з 2 зубцями, білувата. Збірний таксон, складається більше ніж з 200 гібридних форм садового походження.

.

Взимку рослину слід утримувати при температурі 12 – 15⁰С. Потребує яскравого освітлення. Догляд загальний, ґрунтова суміш № 2.

Родина:  Бромелієві 

Вид: Ехмея (Aechmea) Назва роду походить від грецького – aechme – кінець, кінчик: від жорстких кінчиків приквітків. Біля 170 видів, поширених від Мексики до Антильських островів та Північної Аргентини.

Епіфітна рослина з не чисельними листками, що утворюють воронковидну розетку. Листки зелені, язиковидні, з гострими кінцями, до 55 см довжиною, 3 – 4,5 см шириною, звужені в основі, в формі жолоба, з не чисельними лусочками, по краях дрібно пальчасті. Батьківщина – Бразилія; росте в рівнинних лісах. В культурі з 1856 року.

Види роду Ехмея – найбільш поширені в культурі. Серед ехмей зустрічаються і найбільш декоративні види.

Родина: Диффенбахієві.

Вид: Диффенбахія плямиста  (Dieffenbachia maculata)

Назва роду дана на честь німецького ботаніка Й. Ф. Диффенбаха. Відомо 30 видів багаторічних кореневищних трав в тропіках Америки. Систематика роду досить заплутана внаслідок надзвичайної мінливості видів і великої кількості міжвидових гібридів.

.

Диффенбахія плямиста  Рослина з великими стеблами, листова пластинка до 40 см довжиною, 10 – 12 см шириною, продовгувата чи ланцетовидна, більш чи менш довгозагострена на верхівці., часто з великою кількістю білих плям. Квітконос вкорочений, покривало – 15 – 18 см довжиною. Ягоди оранжево-червоні. Батьківщина – Центральна і Південна Америка.

Родина: Сансевієрія.

 Вид: Сансевієрія трьохполоса  (Sansevieria trfasciata) 

Рід названий на честь італійського князя Сансевієро. Відомо близько 60 видів в тропічних районах Африки, а також в Південній Африці, на о. Мадагаскар і Аравійському півострові.

Родина:  Пеперомія

  Вид: Пеперомія туполиста (Peperomia obtusifolia)

Назва роду походить від грецького Peperі – перець та omos- подібний, подібний до перцю. Біля 1000 видів, поширених в тропіках і субтропіках обох півкуль.; більшість видів походить з тропічних районів Америки (від Флориди і Мексики до Чілі і Аргентини). Наземні чи епіфітні багаторічні, рідше однорічні трав’янисті рослини. Квіти дуже дрібні, без оцвітини, сидять у пазухах дрібних щитоподібних приквітків і зібрані в колосовидні чи початкові суцвіття.

.

Пеперомія туполиста Типова форма даного виду, має розетки з 6 – 8 жорстких мечовидних листків до 120 см в довжину і до 7 см в ширину, майже вертикально стоячих, верхівка утворює невеликий ковпачок з неколючим вістрям. На темно-зеленому фоні світлі поперечні хвилясті полоси, найбільш яскраві у молодих листків. Квіти до 4 см довжиною, духмяні, зеленувато-білі, в китицевидних суцвіттях. Батьківщина – тропіки Африки (басейн р. Конго). В культурі є декілька садових форм.

Взимку рослини утримують при температурі не нижче 14 – 16⁰С. Світлолюбива. Стійка до підвищеної сухості повітря. Догляд загальний. Земляна суміш № 1 чи 2. Пересадка  раз в 2 - 3 роки. Вирощувати в невеликому посуді.

Пеперомія туполиста дуже подібна до П. магнолієлистої. Батьківщина – Антильські острови, Мексика, центр і Північ Південної Америки (Венесуела, Колумбія, Суринам). Відомо  декілька садових форм. Взимку рослину слід утримувати при температурі не нижче 16⁰С. Влітку потребує затінення. Влітку полив помірний, зимою – ще більш рідкий. Ґрунтова суміш - № 3. Розмножують листковими і стебловими черешками.

Родина:  Сенполія

Вид: Сенполія синя (Saintpaulia confusa)

Рід названий на честь батька і сина Сен – Полей, котрі вперше знайшли ці рослини в Східній Африці і надіслали їх до Європи. Відомо 21 вид в гірських районах Африки.

Це багаторічна трав’яниста рослина з вкороченими соковитими стеблами, що несуть розетку листків. Листки до 8 см. довжиною,черешкові, серцевидні в основі, широкоовальні чи круглі, з хвилястим краєм темно зелені, знизу червонуваті, сильно опушені. Квіти зібрані в 2 – 7 квіткові суцвіття, на довгих пазушних квітконосах. Відомо більше 1500 садових форм, що різняться розмірами, забарвленням квітів (від чисто білих і рожевих до червоних і темно-синіх).

Взимку утримувати при температурі не нижче 18⁰с, уникати різких перепадів температури і протягів. Необхідне затемнення від прямих сонячних променів. Полив помірний, теплою водою, обприскування. Ґрунтова суміш № 6 з додаванням вугілля і сфагнуму. Розмножується листковими черешками, а також з дочірніх розеток, що утворюються при зрізуванні верхівок у старих екземплярів.

Родина:  Бегонієві

Вид: Бегонія Месона(Begonia masoniana)

Рід названий на честь губернатора Гаїті М. Бегона Відомо близько 900 видів, що ростуть в тропічних і субтропічних районах Америки, Південно Східній Азії, Африці, на о. Мадагаскар, Сокотра; районуються у вологих затемнених місцях, на старих деревах і коренях.

Бегонія Месона – рослина до 50 см висотою, з короткими потовщеними сильноопушеними, лежачими стеблами. Листки великі – 15 см довжиною, 17 см. Шириною, серцевидні, з загостреною верхівкою, яскраво-зеленим з темно-коричневим хрестовидним малюнком в центрі. Квіти зеленувато-білі, зібрані в рихлу китицю і сильно підняті над листками. Цвіте постійно. Батьківщина – Південно-Східна Азія.

Більшість бегоній потребують високої вологості повітря (не нижче 60%). Температура повинна бути не нижче 12 – 14⁰С. Листові форми теплолюбиві, влітку потребують обов’язкового притемнення. Полив влітку значний, зимою – помірний. Земляна суміш - № 3 з додаванням 0,25 частин дернової землі. В осінньо-зимовий час необхідно періодично звільняти рослини від старих листків і суцвіть. Розмножується листковими і стебловими черешками, діленням куща, насінням. Після цвітіння, готуючи їх до спокою, полив поступово зменшувати до повного підсихання надземної частини, яку видаляють, а рослину ставлять в сухе прохолодне місце, де тримають при температурі 10 – 12⁰С на протязі 2 – 2,5 місяців. При рідкому зволоженні.

Родина:  Бегонієві

Вид: Бегонія Клеопатра (Begonia Cleopatra)

Родина:  Виноградові

 Вид: Цисус ромболистий (Cissus rombofolia)

Назва роду походить від грецького kissos- плющ: по подібності характеру росту пагонів. Відомо близько 350 видів, поширених переважно у тропіках, рідше у субтропічних районах земної кулі.

Цисус ромболистий – ліана з трав’янистими повзучими пагонами. Листки почергові, трійчастоскладні, листочки ромбовидні, верхній листочок на більш довгому черешку, листочки нижньої пари дещо асиметричні, в верхній половині рідко зубчасті, темно-зелені. На одному вузлі з листом часто розвивається спірально вигнутий зазвичай вилчастий на кінчику вусик до 20 см довжиною. Стебла, вусики і черешки густо опушені бурими волосками, рідке опушення видно на молодих листках. Квіти зеленуваті, п’ятичленні, дрібні, зібрані в кистевидні пазушні суцвіття. Плоди ягодоподібні. Батьківщина – тропіки Центральної і Південної Америці. Це невибаглива, досить тіневитривала рослина, маловимоглива до температури взимку, легко переносить сухість повітря. Ґрунтова суміш № 2. Розмножується черешками (вкорінюється у воді).

Родина:  Ароїдні 

Вид: Монстера (Monstera)

Назва роду походить від латинського monstrum – чудовище. Відомо 22 види, поширені від Мексики до Бразилії і на Малих Антильських островах.

Велика ліана з світло-зеленими чи яскраво-зеленими листками, в культурі цільними (отвори з’являються у рослин з довгими, більше 3 м, стеблами на вертикальній опорі). Черешки до 30 – 40 см довжиною, з гребінчастими краями; листкова пластинка не рівнобока, продовгувато-серцевидна, 40 – 50 см довжиною, 20 см шириною; на верхній стороні чітко видно 20 – 30 бокових жилок першого порядку. В культурі цвіте дуже рідко. Батьківщина – Мексика.

Взимку рослину утримують при температурі 16 – 20⁰С. Тіневитривала. Догляд загальний. Земельна суміш № 4 (для великих діжок з додаванням однієї частини перегною). Розмножується зазвичай стебловими черешками у весняний період (термін вкорінення 40 днів).

Родина:  Папороті

Вид:  Нефромпіс  піднесений (Nephrolepis exaltata)

Назва роду походить від грецького nephros – нирка і  lepis- лусочка: по формі покривальця. Близько 30 видів, поширених по всій земній кулі.

 Нефромпіс піднесений -  наземна чи епіфітна трав’яниста рослина з коротким вертикальним кореневищем, несучим на верхівці розетку великих, до 70 см довжиною перистих листків. Листки ланцетні, світло-зелені, коротко черешкові. Сегменти ланцетні, довжиною 5 см і більше, по краях нечітко пильчато-городчасті. При старінні листка жовтіють і опадають. На нижній стороні сегментів, ближче до краю, розташовуються округлі соруси – в два ряди по обидві сторони середньої жилки. На кореневищі утворюються наземні безлисті, покриті лусочками пагони, що дають початок новим рослинам. Батьківщина – тропіки Південно-Східної Азії. Взимку утримувати при температурі не нижче 16 – 18⁰С. Ґрунтова суміш - № 2 без дернової землі. Розмножується діленням куща, пагонами, рідко – спорами.